Проєкт побачив світ, завдяки величезній роботі Петра Федоровича Дзюбенко
Президент благодійного фонду допомоги засудженим ВОЛЯ. Ініціатор багатьох акцій допомоги засудженим і їх родинам.
З першого дня війни з рашистською навалою, він добровільно вступив до лав 121 окремої бригади оборони. До того часу поки вік дозволив, Петро Федорович “Пєца” ретельно виконував обовїязки зв’язківця. Володіючи талантом мудрого наставника, заповів побратимам мочити орків нещадно. Поважати права на свободу кожної людини в світі, якщо той не москаль.
Докладніше про історію життя і діяльність Дзюбенко Петра Федоровича (1955-2023), ви можете дізнатись на сторінках, що призначені його пам’яті у оповіданні ЛЮДИНА В ТЕМРЯВІ Є СВІТЛО.
Також хочу відзначити в цієї розповіді Валерія Йосиповича Павленко (1945-2020). Вічна пам’ять цієї величезної мудрісті людині.
Вдячний долі, що особисто мав честь стати йому помічником, другом і уважним співрозмовником. Нажаль, почали спілкування ми лише за кілька років до його смерті. Для мене і досі Павленко, це поет, композітор, соавтор сценарієв до таких фільмів як “Калина красная”, “Вор в законі” і ще багатьох творів які розповідають про його життєвий шлях справжнього захисника прав людини.
В свій час, Валерій Йосипович сприяв співпраці благодійного фонду допомоги засудженим ВОЛЯ з Георгієм Опанасовичем Радовим (1949 — 1999). Трагічно загинув в автокатастрофі за кілька днів до призначення міністром внутрішніх справ України. Науковец, генерал-майор міліції, доктор філософії, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України. Засновником і першим президентом Українського фонду сприяння пенітенціарним реформам ім. Дж. Говарда (1993).
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ
P.S. слова останні напишу червоними рядками заповіту:
Донести звістку добру ВСІМ ДЕРЖАВНИМ КРАДІЯМ – останнє, що почують ті від ката – БОМАШКІ З НОМЕРОМ НА ХОЛМИКУ НЕ БУДЕ, ВАС НАДТО ЗАПЛАНОВАНО БАГАТО