Одного разу, мені зробили цікавий комплімент: “В той день коли ти народився, єврей заплакав!”. Згадав про це, тому що розповідь піде про ломбарди і чого варті обіцянки. А перед тим, як розмовляти про вартість, пропоную дізнатись, що відомо Wikipedia про значення нашого слова.
Обіцянка- це добровільне зобов’язання перед кимось, зробити щось або діяти певним чином. Вона створює довіру між Людьми та накладає на одну з них або на обох моральну відповідальність за виконання сказаного слова.
Епізод перший
Сьогодні, кажучи словами відомого віслюка – зднаменательний день. Нарешті я опинився на місці прописки і виконав умови дуже незвичної обіцянки. А тепер, раджу запам’ятати просту відповідь на наступне питання. Як у 2026 році, заплативши п’ятдесят копійок, повернути собі срібло, що два роки зберігалося в сейфі ломбарда під цілодобовою охороною.
Потрібно було лише виконати умову обіцянки, яку прийняла красуня у віконці ломбарда два роки тому. Ви будете не праві, якщо уявили собі сварку з криком: “Ну нарешті!”. Не ховаючи емоцій, вона неймовірно зраділа моєму поверненню. Минулого разу я був по-формі і дівчина розуміла, що гроші під заставу йшли на війну. Доречі, вже пізніше дізнався про існування вірної прикмети – якщо заборгувати комусь дрібноту грошей перед дорогою, то повертати приїдеш навіть з війни.
Скоріше за все, красуня з ломбарду дізналась про прикмету раніше за мене. Тому вона наблизилася до скла перегородки і прошепотіла мені: “Отримаєш зп, поверни через застосунок суму застави, але залиши борг в п’ятдесят копійок. В цьому випадку, ми збережемо твоє срібло майже за дарма. За час не турбуйся, просто повернись живим.”
Епізод другий
Зі мною пригоди і несподіванки реально в друзях. Вважаю за корисне додати дещо… теж про ломбард. Тільки в цьому випадку я можу відкрити таємницю його розташування читачеві.
Першу мить війни я зустрів у місті Вишгород. Стоячи з речами біля дороги о четвертій ранку, я чекав побратима щоб разом їхати до “свого військомату”, а потім на війну. Але війна, за якусь мить прийшла сама до мене. Відразу згадав морду обличчя дибила місцевого військомату. Моє бажання мобілізуватися напередодні війни, зустріло відмову в грубій формі і ще два слова – війни не буде.
Хвала Всевишньому, я стримався і мовчки пішов здавати в ломбард свій ноутбук. Прийняли мого улюбленця не з першого разу, він дуже не хотів в ломбард. Але гроші отримано і тепер є заправка на шлях до місця прописки, там зберігалась моя особова справа офіцера запасу.
Через місяць служби прийшла зп і я подзвонив дізнатись за ноут. Ввічливий голос пообіцяв мені, що форс-мажор передбачає війну і процент не нараховується, а оплату мені потрібно внести лише особисто. Те, що забрати предмет застави не дозволяється довіреній особі… мене це насторожило, але було не до того. Минуло пів року і мені нарешті запропонували поїхати по-службі до Київа. АЛЕ того ломбарда разом з власником і моїм ноутом в Україні вже не було.
ЕПІЛОГ
Кожен з нас має зробити особистий висновок про ціну свого слова. І на завершення прошу затриматись ще на хвилину. Потрібно піднятись на початок сторінки і ще раз уважніше подивитись значення слова ОБІЦЯНКА. Там де мова йде про довіру, вас нічого не засмучує? Уявіть честно, щоб самі собі не брехати… Який рівень моральної свідомості і відповідальності зараз в нашому суспільстві? Не в міністерстві статистики, а в нашому житті. Тепер питання глядацькому залу: “Яку частку обіцянок чутно в інформаційному просторі, що звучать тільки заради СТВОРЕННЯ ДОВІРИ і не мають навіть процедури, за якою настає хоч моральна відповідальність!?”. Якщо розумієте натяк, то відчули – десь розводять. Де саме коріння зла, поміркуйте тепер самостійно.
Правду кажуть, одна голова добре а три краще і сплять вони по черзі, тому пригоди трапляються з таким типом Людей – ЦІЛОДОБОВО.
Так і у мене ідея врятувати світ мимо чернетки відразу на сторінці. Рішення справді просте, але не у кожного вистачить віри. Ми більше всього обіцянок не виконуємо, коли просимо у Всевишнього найважливіше. В мить відчаю згадуємо молитви і вимовляємо обіцянки. Логічно вважати, що ліміт існує поки ми щиро попросимо вибачення. А поки Він вирішуватиме ми живі раджу усім, як і собі в першу чергу зберегти тих кому довіряємо. Слово тепер потрібно тримати, знаючи що по факту його ціною може стати наше життя.
…… Редагування сторінки