ВСТУП
Над цією сторінкою планую працювати тривалий час. Тому, в якому стані побачили, завтра не факт що впізнаєте. Хто побачить в моїх рядках дискредитацію роботи психологів або служби психічного забезпечення у військах… я нічого вам не відповім, бо пообіцяв доці не лаятись матом.
ЧАСТИНА ПАМ’ЯТІ
З першого дня війни на протязі чотирьох років мені не надавалася відпустка. Спитаю у психіатра, чи можна стільки мозку про роботу думати. Дивлюся на витяг з наказу про мій перевід в чергову дупу і починаю економити думки. Я намагаюсь уявити скільки в цивільному житті можна зробити. Нехай нічого значущого або героїчного і корисного, навіть взагалі можна нічого не робити але скільки це всього. Колись у мене скільки подій і пригод, спілкування з рідними, просто Людей знайомих впізнати краще… але не можу зрозуміти в чому це виміряти щоб міру уявити.
В шлунку стало важко, мабуть там не сподобалися такі думки. Я добив його спогадом про їжу в психарні і невідомість нового місця призначення прийняла форму смачної вечері. Картинка борщу в казані на сто персон у лісі, ця смакота з 22 года на почесному місці в пам’яті. За два останні роки жодної кастинг не пройшли. Я вдячний дурці за пігулки особливі, тепер гріх на душу не я візьму. Кого і хотів пристрелити після війни, пам’ять лишила мені одного. Полковник, кажуть знайшов собі яму на незаконному збагаченні. Хоч і так але зберігає тепер на все життя ту подію подвійний рваний шрам на внутрішньому боці моєї руки.
Психолог один дуже великий тілом, казав я дурак, що другий раз в армію добровільно пішов. Характер занадто справедливості прагне, тому для здоров’я він поганий. І додав: “Такі як ти до нас або на тюрму.” І ось воно! Була користь в його словах, якщо б тільки дізнався про мене, то медаль купив би собі!
Тримаючи заряджену зброю і свідомо прийнявши долю палача, я в останню мить згадав як донечці обіцяв повернутися. Ще секунда і пістолет замінила жестяна банка, якою спокійно перерізав собі руку і діставши турнікет затягнувся. Мішень стала схожа на койота з казки про Мауглі і розчинилась у повітрі, щоб доля не передумала.
ЧАСТИНА ВІДЧАЙДУШНА
Критикувати медицину не маю права, вірніше ті залишки від реформування. Не можу не сказати наступне. Поважні лікарі психологи так кинулися нас рятувати, що забули провести в армії дослідження на наявність, розвиток і наслідки пострядянської дурні. Найсумніше є те, що навіть зараз на війні не бачу, щоб хтось звернув увагу на величезний вплив який має це на психологічний стан захисників України.
Саме з цієї причини зараз на війні с руснею страждають наші військові. Відчуття розачарування, нутьга, безсилля проти безглуздя недокомандирів… Зауважу, що не всі кому потрібна психологічна допомога мають шанс отримати її. Але більшисть з претендентів на лікування вже визначені у своїх особових справах, як наркомани, алкоголіки, ледарі і бандити здатні скоїти будь-які злочини як тільки отримають звільнення на вихідні.
Якщо вашу особову справу ще не зіпсували замполіти, ви дочекались в черзі і дійшли крізь перепони долі в приміщення психарні, це ще не пацієнт. У прийомному покої на вас чекає дивна лотерея з настроєм чергового врача. Той вирішить, за гратами є вільне місце у палаті, або хтось з погранічного відділення звільнився і вас чекає санаторний відпочинок, з вільним як у казці виходом. Так, атмосфера в деяких відділеннях лякає, але і там життя можливе. Це як на Марсі, хто літав той каже тиждень пом’ятає, буває хтось і місяць там згадає, після чого тікають в ліс і пропадають.
ПАМ’ЯТКА ПСИХУ ПОЧАТКІВЦЮ
Вперше на дурці все незнайоме дуже, а деяким до всрачки (так саме у тюрмі і в армії буває). В установах і закладах закритого режиму, завжди присутні неписані правила за якими існування мешканців стає толерантним чи нестерпним. Зазвичай такі постанови мало відомі тим, хто на вільному боці паркана. Також вони нецікаві персоналу, який взаємодіє між собою за не менш дивними правилами життя на божевільній роботі. Традиції інде настільки оригінальні, що бажано забути і не розповідати про них здоровим людям на свободі.
Якщо у лотерею виграв дупне місце, то не сумуй на публіці особо. Щоб не здобути жертви роль в трагічному кіно, для глядачів з усій лікарні. Потрібно стати рівно, як ніколи у житті. Таким міцним ти ще не був як зараз. Тримай спокійно силу бо новеньке щось тепер у тобі. Щоб розум тут відчули твій мовчи побільше, никому не потрібен зайвий прояв зла і особливо на медбрата. Наступним ранком те що є те й кушай, в потім сторожилів в адекваті відшукай і фільтри в уши. Знайомся з психами культурно і тебе хтось знайде там послушать.
Важливу річ запом’ятайте, ви добровільну згоду надали на всі події і пригоди, що лікарь призначає вашій голові. З довірой ставтесь до цієй людини, що корись с тебе має 0 % і здоров’я купу витрачає, від бесіди с твоїм приходом із твоей війни.
Відшукайте спільну мову з сусідами по палаті і завхозом відділення. При цьому пом’ятайте, подібних один одному психів не буває. Тому раджу, відчуйте себе простою людиною, яка втомилась від складного себе і зробить наступне:
Три кроки до здорового глузду
- Потрібно позбутись ілюзійної думки, що лікар відразу вірно визначає діагноз. Саме тому усі ліки підбираються на стаціонарному лікуванні, під обов’язковим спостереженням за станом загальних показників здоров’я і динамікою симптомів хвороби;
- Перед тим як почати приймати незнайомі пігулки: Знайди хто створив хімічну формулу і придумав оригінальну назву, які назви мають аналоги; Де виробляють; Дізнайся все про склад та діючі речовини, дозування і особливості прийому; Чи існують протипоказання щодо одночасного прийому з іншими ліками; Загальні захворювання, які можуть спричинити важкі побічні ефекти; Можливі алергічні реакції; Подивись на відповідних сайтах коментарі, статистику скарги і подяки стосовно того чим плануєш вилікуватись.
- В лікарні не шукай по виразу обличчя мудреця, так дурня для сумной пригоди знайдеш. Тримай здоровим розум поки є на місці голова, тоді вона здолати допоможе все що не для тебе. Той хто душею це життя кохає, знайде для щастя справжнього себе.
Стаття редагується…
…..